Бор/Нови Сад, 5. новембер – Предсидатель Скупштини АП Войводини Балинт Югас присуствовал нєшка у Бору на означованю 80. рочнїци шмерци Миклоша Раднотия и положел венєц на памятнїк пошвецени тому визначному поетови мадярскей и европскей литератури.
Миклош Радноти єден з велїканох мадярскей лирики, а нємилосердно є забити на примушуюцим маршу з лоґору у Бору, у хторим бул заробени 1944. року. Под час пребуваня у Бору и примушуюцого маршу, Радноти написал дзешец писнї хтори пренайдзени после його есхумациї з масовней крипти у валалє Абда на сиверозаходу Мадярскей, хтори обявени под меном «Борски нотес» и постали єдно з найпотреснєйших свидоцтвох злодїйства фашистох у Другей шветовей войни.
У орґанизациї Националного совиту мадярскей националней меншини, при памятнїку Раднотийови отримана и пригодна уметнїцка програма на здогадованє на траґичну шмерц того поети и часу у хторим жил и посадзене древо ореха нєдалєко од дакедишнього роботного лоґору. 
У мено мадярскей националней заєднїци присутних привитали Балинт Пастор и Арпад Фремонд, хтори виражели подзековносц Городу Бору хтори децениями пестує и чува здогадованє на Миклоша Раднотия.
«Гражданє Бора го деценияма споминяю и волаю «наш Миклош». Нєшка сербско-мадярски одношеня на историйним максимуму, алє Радноти єден з перших символох розуменя медзи двома народами», гварел Пастор и додал же слово о єдному велїканови нє лєм мадярскей, алє и европскей литератури 20. вику».
«Тото же Раднотийов «Борски нотес» преложел Данило Киш, а уводне слово кнїжки написал Александар Тишма, вельо гутори о тим яких велїканох маю Серби и Мадяре», гварел Пастор.
Предсидатель Националного совиту мадярскей националней меншини Арпад Фремонд здогаднул на траґичну судьбу велького поети и на тисячи других лоґорашох хтори, после чежкей роботи и мученя у лоґоре при Бору, пред конєц Другей шветовей войни страцели животи у примушуюцим маршу ґу Мадярскей.
Городоначалнїк Бора Александар Милекич гварел же за гражданох Бора Радноти и їх поета и же у тим городзе жиє 21 розлична национална заєднїца и у нїм людзе отвореного шерца хтори вєдно прежили и писали чежку заєднїцку историю.
«Радноти нам завитовал «Борски нотес» же бизме ше на ньго здогадовали, читали го и же бизме добре роздумали о каждим його стиху хтори написал под час свойого чежкого живота у лоґоре», гварел Милекич.